 |
10-11 жовтня 2012 року відбулося шосте (заключне) заняття обласної школи методистів-кореспондентів під керівництвом доктора педагогічних наук, професора Надії Андріївни Калініченко. |
Алі Апшероні якось сказав: «Педагоги не можуть успішно когось учити, якщо в цей же час ретельно не вчаться самі». Можливість удосконалювати свою професійну майстерність ми отримали завдяки роботі обласної школи методистів-кореспондентів під керівництвом Н.А.Калініченко. Група складалася з освітян: директорів, заступників директорів загальноосвітніх закладів, учителів, які викладають різні навчальні предмети. Що спільного між нами? Об’єднала нас робота з дитячим колективом. І не важливо, яку роль ми виконуємо. Директора чи звичайного вчителя… Найголовніше – це співпраця з учнями!
Протягом трьох років спілкування члени обласної школи методистів-кореспондентів обмінювалися своїми надбаннями. Директори познайомили нас із формами і технологіями управління школами, якими керують, напрямками роботи та традиціями. Учителі-предметники поділилися педагогічним досвідом роботи. Були проведені різноманітні майстер-класи, де спеціалісти розкривали форми роботи з дітьми. Ряд членів школи познайомили нас із власними захопленнями. Виявляється, одні люблять вишивати ікони, інші цікавляться історією свого села, захоплюються піснею, пишуть чудові вірші, а в когось є можливість досліджувати, подорожувати і знайомитися із системою навчання Польщі, Ізраїлю та інших держав.
Надія Андріївна не забула і про духовну складову нашої культури. Під час кожної зустрічі творча група відвідувала музеї та виставки. Так, 10 жовтня 2012 року ми побували в Кіровоградському обласному художньому музеї, де споглядали не лише картини відомих художників, а й стародавні ікони.
Усім відомий вислів «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути». Можна довго говорити про школу, її звичаї, традиції, форми роботи, але варто побувати там бодай один раз і пам’ять про неї залишиться надовго. Діяльність школи була так спланована, що ми мали можливість відвідати кращі школи Кіровоградщини.
Запам’яталася поїздка до Богданівської ЗШ № 1 ім. Івана Гуровича Ткаченка Знам’янської районної ради. Ми були приємно вражені високим професіоналізмом педагогічного колективу і мудрим керівництвом директора школи Бойчука Сергія Якимовича.
Це школа, яка працює для учнів і заради учнів!
Богданівська ЗШ №1 продовжує ідеї і традиції, започатковані відомим педагогом-новатором Іваном Гуровичем Ткаченком, Героєм соціалістичної праці, Заслуженим учителем України, кандидатом педагогічних наук.
Час перебування в даній школі пролетів дуже швидко. Здавалося, ми щойно приїхали, а вже треба повертатися. Сергій Якимович презентував нам школу, заступники директора Буштрук Н.Б. та Шестакова С.М. познайомили із системою навчальної та виховної роботи. Відвідали ми й музей, присвячений життю і творчості І.Г.Ткаченка. Свою професійну майстерність під час майстер-класу продемонстрували учитель інформатики Тарасюк Н.В. та вчитель української мови Ковальова О.В. Незабутні враження залишилися після відвідування уроку захисту Вітчизни, проведеного учителем Стукалом В.І.
А на завершення вчитель образотворчого мистецтва Єрмолаєва С.А. навчила нас робити ляльки-мотанки. Не залишились осторонь і учні. Екологічна агітбригада розкрила сучасні проблеми екології і закликала берегти Чорний ліс. А дівчата разом з вчителем інформатики продемонстрували чудові вокальні дані.
Ми щиро вдячні «богданівцям» за теплу зустріч та презентований досвід роботи. Бажаємо їм творчого натхнення, професійного зростання й успіхів у подальшій роботі.
Підводячи підсумок роботи обласної школи методистів-кореспондентів, виникло питання: а що ми отримали від співпраці? Ось кілька думок з приводу цього питання:
«Недаремно кажуть, що найбільшою цінністю будь-якої справи є люди. Тож і найбільшим надбанням своєї участі у школі методистів-кореспондентів вважаю знайомство з людьми. Людьми непересічними, ініціативними, багато в чому навіть дивними. Але саме такими диваками живе світ. Від них пробую перехопити живу іскру, без якої професія учителя перетворюється з мистецтва на ремесло» (Коломоєць С.Д.).
«К.Стафф: «Кожен із нас Одіссей на шляху до своєї Ітаки». У творчій школі методистів-кореспондентів бачу коло однодумців, творчий запал, досвід колег, їх майстерність» (Онищенко С.А.).
«Найбільшою цінністю для мене в роботі творчої групи є обмін досвідом, знайомство з новими методами, формами та прийомами роботи в навчально-виховному процесі, відвідування різних навчальних закладів» (Матвєєва О.О.).
Учасник обласної школи методистів – кореспондентів Дубініна С.Б. написала вірш, присвячений Калініченко Н.А.
