60-ті роки в історії інституту ПКУ – період творчого пошуку ефективних шляхів удосконалення навчально-виховного процесу в школах області відповідно до вимог постанови ЦК КПСС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи дальшого поліпшення роботи середньої загальноосвітньої школи».
З серпня 1961 по серпень 1964 року директором інституту працював С.Т. Чернишов, а у вересні 1964 року колектив інституту очолював О.О. Хмура, який впродовж 10 років, працював завідуючим кабінетом математики.
60-ті роки – це період становлення і розвитку шкіл-інтернатів, шкіл продовженого дня, створення системи трудового навчання і виховання учнівської молоді, удосконалення виховної роботи, піднесення ролі піонерських і комсомольських організацій, активізації їх діяльності в зв’язку з підготовкою до 50-річчя Радянської влади і 100-річчя з дня народження В.І. Леніна.
Також це період розквіту педагогічного таланту і творчості В.О. Сухомлинського. Видатний педагог-вчений створив цілісну, ефективну систему виховання Людини і Громадянина, спрямовану на всебічний розвиток особистості, запропонував ряд оптимальних методик навчання і виховання, розробив численні рекомендації та поради вчителям, керівникам шкіл, батькам і учням. Його педагогічні ідеї широко пропагувались в системі підвищення кваліфікації педкадрів, ставали надбанням вчителів області. 60-ті роки – це роки широкомасштабного експерименту з розробки і впровадження Кіровоградської лекційно-практичної системи навчання. Організатором експерименту був О.О. Хмура. Він активно займається науковими дослідженнями, обирається науковим кореспондентом НДС педагогіки України.
У 1956-1960 роках одна за другою виходять його книги: «Пpo письмові роботи з математики на атестат зрілості», «Збірник задач з математики практичного змісту», «Позакласна робота з математики». З метою дослідження актуальних проблем викладання математики в старших класах створюється обласна творча група з числа досвідчених вчителів. Членами творчої групи визначались методологічні основи, типи і структура навчальних занять, принципи відбору змісту вступної і узагальнюючої лекції, семінару, шляхи удосконалення методів обліку та оцінювання знань, умінь і навичок учнів, технології проведення заліків та ін. На належному рівні вирішувались питання науково-методичного й організаційно-педагогічного забезпечення експерименту. На допомогу вчителям щороку видавався пакет методичних рекомендацій, розробок. Так, лише за 1962-1963 навчальний рік було видано 17 таких матеріалів для вчителів математики, фізики, історії, хімії, географії, виробничого навчання: календарно-тематичні плани, методичні поради, плакати, листівки тощо.
Значний внесок у розробку Кіровоградської лекційно-практичної системи навчання зробили крім О.О. Хмури працівники обласного інституту ПКУ І.Т. Стеценко, М.А. Яровий, Л.А. Терлецький, К.О. Лівшиць, а також вчителі М.С. Пахмановсш (сш № 27), О.П. Стрежевський (сш № 31), В.М. Завальнюк (Гайворонська сш № 5), Л.Д. Мельницький (сш № 34), М.В. Недзельський (Великовисківська сш), Е.Г. Пасічник і В.Д. Гонець (Маловисківська сш № 3) та інші.
Глибоко досліджувались питання результативності впровадження лекційно-практичної системи. Протягом 3 років у 13 школах області з цією метою відвідувались екзамени, проводились контрольні зрізи знань. У березні 1963 року в Кіровограді відбулося виїзне засідання відділу математики НДІ педагогіки України, на якому було схвалено досвід роботи вчителів області за лекційно-практичною системою.
З метою широкої популяризації даного досвіду були проведені виїзні засідання ради обласного ІПКУ в Олександрії, Новоукраїнці, Новомиргороді та інших районах області, цикли обласних і районних проблемних семінарів для різних категорій педпрацівників. Так, у лютому 1963 року такий семінар проведено для директорів шкіл області. Кабінети математики і фізики, історії та географії, української і російської мов та літератур провели семінари для керівників шкільних предметних комісій м. Кіровограда з питань творчого використання лекційно-практичної системи навчання, досвіду липецьких вчителів.
Автор експерименту О.О. Хмура в 1965 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Організація і методика занять з математики у старших класах середньої школи». Він був першим на Україні директором облІУВ – науковцем з вченим ступенем кандидата педагогічних наук. У цьому ж році у видавництві «Радянська школа» виходить його книга «Урок математики в середній школи». В ній узагальнено досвід автора і членів творчої групи з використання нових форм і методів раціонального проведення занять з математики.
У співпраці з доктором математичних наук В.І. Кобою О.О. Хмура створює посібник з питань позакласної роботи, який був виданий у 1968 році. Кіровоградська лекційно-практична система стає відомою педагогам України, республік бувшого Радянського Союзу, ряду зарубіжних країни Чехословаччини, Польщі, НДР, Китаю.
Розвиваючись і удосконалюючись, лекційно-практична система все ширше утверджувалась в практиці роботи вчителів не лише математики, а й широко використовувалась при викладанні фізики, історії і суспільствознавства, хімії, географії, літератури та інших предметів. 60-ті роки в діяльності інституту пам’ятні також значними досягненнями в роботі з удосконалення трудового навчання і виховання школярів, поєднання навчання з продуктивною працею, створення учнівських виробничих бригад, таборів праці і відпочинку, організації профорієнтаційної роботи.
Значний досвід трудового загартування молоді склався в Богданівській сш № 1 (директор І.Г. Ткаченко), Новопразькій сш (директор Ф.Ф. Оксанич), Онуфріївській сш (директор М.В. Долина), Новгородківській сш № 2 (директор П.Ф. Козуль) та багатьох інших. Досвід кращих педколективів завдяки зусиллям кабінету трудового навчання інституту ПКУ ставав надбанням шкіл області. Значний внесок у становлення системи трудового виховання, навчання і професійної орієнтації школярів зроблений працівниками інституту Б.Й. Агафоновим та І.Т. Бабанським. Ними узагальнено досвід педколективу Новопразької сш у книзі «Навчання і праця». Вони ж є авторами книги «Суспільно корисна праця учнів та робота навчально-виробничих бригад шкіл Кіровоградської області», що вийшла у видавництві «Радянська школа», та численних методичних розробок і рекомендацій.
Як і в попередні роки в центрі уваги колективу інституту були питання удосконалення системи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. Для вчителів-предметників, керівників шкіл, класних керівників, старших піонервожатих проводились місячні та двотижневі курси. До читання лекцій і проведення практичних занять залучались викладачі педінституту, методисти інституту ПКУ, спеціалісти обласної сільськогосподарської дослідної станції, педагоги-практики.
Зі змістовними лекціями виступали на курсах директор Павлиської СШ, член-кореспондент АПН СРСР В.О. Сухомлинський, директор Созонівської 8-річної школи, заслужений вчитель України С.Г. Максютін та інші.
Серйозна увага приділялась проведенню педагогічної практики та практичних занять, екскурсій на виробництво. Так, наприклад, для вчителів трудового навчання були організовані заняття по обробці дерева і металу, з технічного моделювання на базі Олександрійського педагогічного училища, заняття з водіння автомобіля, трактора і комбайна на базі училища механізації № 1 м.Олександрії. Здійснювались ефективні заходи щодо удосконалення управлінської майстерності керівників шкіл. Кабінет педагогіки (завідуючий Л.А.Терлецький) керував роботою дворічних курсів підвищення кваліфікації керівників шкіл м. Кіровограда, якими було охоплено 89 директорів та їх заступників. У серпні 1965 року була проведена обласна науково-практична конференція «Яким повинен бути директор сучасної школи?» З доповіддю на таку тему виступив заслужений вчитель України, директор Павлиської сш В.О. Сухомлинський. 7 січня 1966 року проведена обласна науково-практична конференція директорів шкіл та активу вчителів початкових класів на тему «Шляхи піднесення рівня знань, умінь і навичок учнів». Для підвищення фахової кваліфікації педпрацівників використовувались і інші форми: проблемні семінари, педагогічний університет з кількома факультетами (для вчителів, класних керівників, батьків), науково-практичні конференції, педагогічні читання. Належна увага приділялась удосконаленню семінарської перепідготовки педпрацівників відповідно до рішення колегії Міністерства освіти України.
У 1963 році обласними міжрайонними І районними семінарами було охоплено 8504 вчителя. При підготовці і проведенні семінарів головні акценти були поставлені на вивчення і творче використання досвіду липецьких вчителів, впровадження кіровоградської лекційно-практичної системи навчання. В центрі уваги облІПКУ були питання піднесення ефективності методичної роботи. У зв’язку з укрупненням сільських районів облвно та інститут ПКУ рекомендували рай/міськ/вно створити декілька методичних зон з 2-3 опорними школами для проведення методичної роботи. Методкабінет, працюючи на громадських засадах, проводив один раз на чверть роботу з керівниками зональних і шкільних предметних комісій. Роботу з даними категоріями проводив і обласний інститут ПКУ. Так, наприклад, перед початком 1962-1963 навчального року була проведена обласна нарада-семінар керівників шкіл та методичного активу, на якій були широко і всебічно розглянуті питання:
- Аналіз навчальних планів програм і підручників на новий навчальний рік.
- Шляхи підвищення ефективності уроку.
У 60-ті роки йшов активний процес створення в школах педагогічних (методичних) кабінетів. Такі кабінети успішно працювали в Голованівській сш № 1, Новоукраїнській сш № 6, а пізніше були створені в Онуфріївській і Деріївській Онуфріївського району, Хрущовській сш № 4 Новогеоргіївського району, Ульяновській сш №1 та ін. Педагогічні кабінети стали центрами методичної роботи в районі (місті) і широко використовувались для проведення семінарів-практикумів, засідань районних предметних комісій, консультацій тощо.
На допомогу відділам освіти, керівникам шкіл, головам предметних комісій кабінетом педагогіки були розроблені положення про ШКИД, рекомендації щодо планування і організації методичної роботи. Плідно працював кабінет педагогіки. Належне місце в роботі облІУВ відводилось вивченню і узагальненню передового педагогічного досвіду. Був вивчений: досвід організації методичної роботи в Маловисківському районі:
– досвід управлінської діяльності директорів шкіл Г.М. Перебийноса (Маловисківська сш № 3), В.М. Кофмана (Новоукраінська сш № 6), Радченка/сш № 12 м.Олександрії/;
– досвід педколективів ряду шкіл області по творчому використанню лекційно-практичної системи навчання (школи №№ І,2 м.Олександрії, сш № 3 м.Кремнеса).
Далеко за межами області був широко відомий досвід роботи Павлиської школи Онуфріївського району, Созонівської школи Кіровоградського району – першої на Україні школи з продовженим днем навчання, очолюваної С.Г. Максютіним; Маловисківської сш № 3 з оригінальною і результативною системою навчально-виховної роботи, значним досвідом внутрішкільного управління (директор школи Г.М. Перебийніс) та інших.
З метою пропаганди досвіду на курсах і семінарах методисти інституту виступали з лекціями на теми: «Досвід вчителів Липецької області по перебудові уроку», «Досвід роботи ростовських вчителів по попередженню другорічництва школярів», «Досвід використання лекційно-практичної системи навчання старшокласників» та ін. Поширення передового педагогічного досвіду здійснювалось за схемою. Ефективно використовувались з метою пропаганди і впровадження передового педагогічного досвіду 411 ШКИД, якими було охоплено 4832 вчителя, 91 опорна школа. Наприклад, плідно працювали школи передового педагогічного досвіду при вчительці початкових класів Компаніївської сш Л.Г. Кошовій, вчителів історії Кам’янецької сш Новоархангельського району С.Ю. Пахнатюку, вчителеві математики сш № 3 м.Кремгеса В.Г. Коваленку та інші. Значна увага в 60-і роки приділялась удосконаленню роботи шкіл працюючої молоді, подальшому наближенню цих шкіл до виробничої діяльності учнів, пошукам шляхів попередження відсіву неуспішності і другорічництва (завідуючий кабінетом К.О. Лівшиць). У центрі уваги були питання поліпшення навчально-виховного процесу в школах-інтернатах і школах з продовженим днем навчання. З метою надання допомоги вчителям видавалась друкована продукція. Так, лише в 1962-1963 навчальному році було видано 12 найменувань. Серед них: тематично-поурочні плани з математики для 9-11 класів, навчальний план і програма курсу «Механізатор сільського господарства широкого профілю», книжка юного дослідника, рекомендації з питань організації методичної роботи, планування шкільних предметних комісій, впровадження лекційно-практичної системи, творчого використання липецького досвіду, організації спільної роботи шкіл-інтернатів і сім’ї по вихованню активних будинків комунізму та ін. Тираж кожного видання – 1000 примірників. Це давало можливість широко інформувати педколективи і освітян області про досягнення психолого-педагогічної науки, передовий педагогічний досвід, що сприяло піднесенню якості навчально-виховного процесу. «Золотим десятиліттям педагогічної думки і педагогічної творчості Кіровоградщини» назвав 60-ті роки доктор педагогічних наук професор А.Я. Розенберг у передмові до книги «Сучасники В.О. Сухомлинського. У 1968 році інститут нарешті отримав нове приміщення, в якому працює і нині. Були обладнані фізичний, хімічний, лінгафонний кабінети, кабінет технічних засобів і програмованого навчання, читальний зал, відкрито обласну фільмотеку, створено постійно діючу педагогічну виставку, яка систематично поповнювалась новими стендами й експонатами. Покращення умов роботи позитивно вплинуло і на результативність роботи колективу.
